Потойбічний персонаж видатного Вільяма

28.06.2019

Поціновувачі давніх українських легенд та міфів чудово знають, який багатий та густо-населений паралельний світ існує поряд із нашим уже багато століть. Ми вивчали легенди про мавок та лісовиків іще у школі, чудово знаємо, скільки всілякої нечисті, домовиків та сутностей, за версіями наших предків, співіснує з людьми. Але якщо трошки зазирнути до міфології інших народів, ми побачимо дуже багато збіжностей. Як пояснити таку кількість співпадінь у начебто вигаданих історіях людей, які жили у різних, віддалених один від одного, куточках континенту? Чому ми маємо так багато однакових здогадок щодо потойбічних істот? Можливо, це не такі вже й вигадки?

Дуже відомий персонаж української міфології - Куць. Це західноукраїнська версія чорта або біса, він живе поряд із нами та повсякчас намагається зробити наше життя максимально неприємним. Куць в українському фольклорі славився хитрістю, підлістю, підступністю, він прислужував більш могутнім істотам, відрізнявся боягузливим характером та неконтрольованим бажанням нашкодити. Аби його відігнати наші предки промовляли "Цур (або чур) тобі, пек!" та кидали дрібку солі туди, де за підозрами міг сидіти Куць: під лавою, у погребі, на горищі, у темному кутку хати, або просто у вас за спиною. Слово "Куць" довелося винайти, аби не промовляти слова "біс" та "чорт", які могли покликати і запросити цього хитрого й підступного каверзника. Слово "пек" пішло від давньослов'янського бога війни та кровопролиття. Вікіпедія повідомляє, що Пек — бог пекла, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди, він син Чорнобога і Мари. Згідно з повір'ям Пек кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний, але лякливий.

Тим часом у скандинавських країнах існував свій власний міфічний Пек. Через мовні розбіжності він міг носити ім'я Пек, Пак або Пук - від англійського Puck. У фольклорі фризів, саксів та скандинавів це був лісовий дух, який лякав людей або змушував їх блукати хащами. Також він вважався аналогом домовика, бо за повір'ям, якщо йому залишати їжу, він може допомогти по господарству. В Англії його називають Хоб, Гоб або Роб - звідки й походять відомі кожному хоббіти та гобліни. У народних казках скандинавських племен Пак постає істотою скоріше лячною, майже демонічною. У англійському ж фольклорі це веселий ельф, трікстер, жартівник та халамидник. У "Сні літньої ночі" Вільяма Шекспіра Пек поєднує усі ці характеристики, проте автор наголошує більше на грайливості та нестримному бажанні до каверз, ніж на потойбічних або демонічних властивостях персонажа. Проте потойбічності героєві не бракує - адже він працює на Оберона, короля фей та ельфів, служить його блазнем.

То чому ж погляди давніх авторів західноєвропейських міфів таким загадковим чином збігаються зі здогадками давніх українців? А раптом, пеки дійсно існують, і наші предки їх бачили! Можливо, краще буде залишити десь на столі перед сном маленьке тістечко чи печиво для Пека, аби не дратувати бешкетника та подружитися з ним? Ну так, про всяк випадок.

Команда Театру на Липках абсолютно впевнена в існуванні як мінімум двох пеків, бо цього року режисер Віктор Гирич презентував глядачеві свою фантасмагоричну та надзвичайно красиву постановку п'єси "Сон літньої ночі", де у різних складах вистави роль Пака виконують Сергій Бобко та заслужена артистка України Марина Андрощук. І повірте, ці біси шкідливі тільки для героїв вистави - для глядача вони є абсолютно безпечними та неймовірно характерними. Обов'язково завітайте до ТЮГу 30 червня на закриття 94-го театрального сезону, адже цього разу Оберонові інтриги плестиме неперевершена, магнетична та загадкова Марина Андрощук. Це буде щось!

 

 

Повернутися до новин театру