Спогади про незрівнянну Ольгу Писар

30.09.2020
Сьогодні Ользі Писар, акторці, яка назавжди залишилася в захоплених спогадах сучасників, виповнилося б 60 років. Згадуємо неповторну колегу, що увійшла до історії Театру на Липках.
 
 
Ольга Писар навчалася в Київському Інституті театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого, на курсі Бориса Ставицького. У дипломній виставі зіграла Жанну ДАрк за п’єсою Жана Ануя «Жайворонок». Вочевидь, що роль була співзвучна її устремлінням, її внутрішньому єству.
 
У її житті був один театр – Театр юного глядача на Липках, якому акторка віддала понад 20 років (1980-2002). На сцені цього театру втілила  провідних героїнь зарубіжної та української драматургії – Гедду Габлер Г. Ібсена (1996 рік, режисер Костянтин  Дубінін), Лауру «Скляний звіринець» Тенессі Вільямса (1982, Режисер  Микола Карасьов), Гертруду «Розненкранц і Гільденстерн» Тома Стопарда  (1994, режисер С. Кляпньов), Дору Стренг «Еквус» Пітера Шеффера (1990, режисер Віктор Гирич), Єфрозіну  «Оргія» Лесі Українки (1992, режисер Андрій Крітенко), Маргарита «Нельська вежа» Олександра Дюма (1993, режисер Станіслав Мойсєєв), Аркадіну «Чайка» Антона Чехова (1999, режисер Віктор Гирич), Дашу «Строк проживання скінчився…» М. Варфоломеєва ( 1989, режисер С. Бойко), Графиню «Фігаро» (1995, режисер Віктор Гирич) та інші.
 
У 1994 році Ользі Писар було присвоєно почесне  звання «Заслужена артистка України».
Серед переліку  робіт варто виокремити  Мавку в «Лісовій пісні» Лесі Українки.
Режисер вистави Віктор Гирич коментував так, –  тут не було нічого схожого на стереотип образу Мавки. Ольга грала Лесю Українку, її страждання та силу волі. Навіть на початку ліричні сцени набували драматичної пульсації, а в розвитку – сягали апогею. Покарання вищими силами природи звучало переконливо й невідворотно.
 
Незабутню Ольгу Писар колеги  згадують так:
 
Олександр Биструшкін, народний  артист України
 - Так сталося, що моя акторська доля неодноразово дарувала зустрічі з прекрасною жінкою і чудовою актрисою, Ольгою Писар. Це були зйомки, робота на радіо, приватне спілкуваннязустрічі з нею були бажані й очікувані. Більш професійного та розумного партнера й незгадаю. Оля завжди була готовою до своєї ролі і це природно, бо для неї – це улюблена справа. Була і максимально відкрита для сприйняття партнера  як співавтора тієї чи іншої сцени зрештою, і своєї ролі. У мене іноді з’являлося відчуття, що народжується пісня з багатьма нюансами й відтінками. Ольга, безумовно, талановита людина. Можна говорити й про їі голос - драматичний, неповторного тембрового забарвлення. Я багато працюю на радіо, але голосу такого звучання до неї й не знав. Оленьку цінували і любили режисериредактори. Вона писала й окремі передачі, і суху хроніку. Багато працювала у драматичних ролях, які їй надзвичайно вдавалися. Сподівання від майбутньої співпраці з нею були завжди райдужні.
***
Олександр Безсмертний, народний артист України
  • Всевишній відпустив їй надто короткий строк на Землі .
Мабуть, вважаючи, що цього достатньо для виконання нею своєї місії. Йому видніше. Бо, посилаючи її на Землю, наділив  щедро: умінням і бажанням творити добро витонченим світосприйняттям, високим інтелектом, гарячим, бунтівним серцем, акторським талантом. Якщо порівнювати творчий процес із хімічною реакцією, то Оля в ньому була каталізатором, тобто прискорювачем. У виставі, де грала Оля, була особлива атмосфера, бо на сцені пульсував енергетичний випромінювач, і від проникаючих у психофізику, його променів, ніхто не міг сховатися. Вона і сама запалювала інших. Я чудово знав: якщо дозволю собі бодай кілька хвилин розслабитись, просто «покайфувати»,  матиму після вистави такого прочухана, який діставався лише в дитинстві від рідної мами за скоєну шкоду! Інколи вона вимагала неможливого. Оля спокійно відповідала: «Творчі можливості безмежні».
Ми, колеги, миттєво постаріли в той день, коли востаннє, п оплески, провели Олю в далеку й невідому путь.
***
 Алла Кудимова, кінорежисер національної кіностудії ім. О. Довженка
  • Олю любили. Бо її людська суть – це перш за все яскрава, нестандртна душа. У ній крилося стільки можливого, особливо - здатність бачити й усвідомлювати прекрасне. І любити! Глибоко! Палко! Нестямно! Оце прекрасне. Магія єства Ольги просто зачаровувала.
(Текст спогадів використано за контентом журналу «Кіно-Театр»).
P.S. У її рідній тюгівській родині згадують Олю й сьогодні – щиро, трепетно, приязно.
 
 
 
 
 
 
На фото:
1. Гедда Габлер
2. Сцена з вистави "Нельська вежа"
3. Ольга Писар у житті
 
 
 
Повернутися до новин театру