Рецензії

Вишневий сад

У виставі Гирича, про що вже доводилося говорити, є намагання перетворити історію взаємин чеховських персонажів у велику дитячу гру. У виставу – КУРАЖ.

Наверное, нет смысла напоминать, что по сюжету имение это разорено, а его хозяева — безответственные банкроты, упрямо игнорирующие предложение дельца Лопахина (Александр Зиневич) вырубить вишневый сад и построить на его месте дачи.

Мабуть, не знайдеться режисера, котрий, прочитавши цю п’єсу Чехова, спокійно поклав би її на полицю: оскільки на таку геніальну провокацію автора неможливо не спокуситися.

«ВИШНЕВИЙ САД» ЗАЦВІВ У ЯЛТІ: ЕЛЕГАНТНІСТЬ І ЛІРИЗМ ПОВЕРТАЮТЬСЯ.

Ныне в Киеве по произведениям Чехова идут спектакли на 16 сценах, а мы поговорим о новинке — «Вишневом саде» в ТЮЗе.

Режиссер Виктор Гирич в Киевском театре юного зрителя на Липках не погрешил против истины, увидев в имении Любови Андреевны Раневской одну большую детскую площадку. Годы-то прошли. Герои выросли. А детство дразнит, манит, обжигает. Увлекает прежними озорными играми…

Казкові мандри

Такого висновку дійшли столичні другокласники, які відвідали прем'єру музичної казки "Казкові мандри", поставленої Максимом Михайличенком у Київському театрі юного глядача на Липках. Події, що розгортаються на сцені, засновані на творах Ганса Крістіана Андерсена. В основу сюжету нової вистави головним чином покладені пригоди Солдата із казки "Кресало".

Лісова пісня

На сцені створюється атмосфера життя справжнього лісу. Чути його голос — співають птахи, лунають шарудіння і звуки, шелестить листя дерев, тривожні помахи крил, сріблиться на авансцені справжнє лісове озеро. Все це допомагає включити фантазію глядачів, тому що немає перед їхніми очима темних хащ лісових.

Тож коли повернутися до філософсько-екзистенційної драми-феєрії Лесі Українки (чи то "п'єси за мотивами"), то концепція В.Гирича, як на мене, полягає в тому, що кожен її персонаж, особливо ж Лукаш і Мавка (у фіналі), а також мати Лукаша. Килима, й Дядько Лев не так не хочуть, як не можуть зрозуміти-почути одне одного, оскільки кожен із них сповідує свою - небесну, лісову чи земну – філософію, яку тлумачить, по-своєму.

Наше містечко

«Завіси нема. Декорацій теж майже нема. Глядачі. Заходячи до залу, бачать ледь освітлену сцену», – так розпочинається п’єса американського драматурга Торнтона Вайлдера «Наше містечко», написана у 1938 році.

В минувшую субботу в Киевском академическом театре юного зрителя на Липках состоялась премьера спектакля «Наш городок». В постановке Дмитрия Богомазова классическая драма Торнтона Уайлдера превратилась в эксцентричную трагикомедию.

У театрі Юного глядача на Липках тривають репетиції вистави «Наше містечко» за п’єсою Торнтона Вайлдера. На постановку запрошено лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка режисера Дмитра Богомазова. Музичне оформлення здійснює Олександр Курій, а над сценографією працює Петро Богомазов. Прем’єру вистави призначено на грудень.

В Театрі на Липках відбулася прем’єра вистави «Наше містечко». Дорослий репертуар театру поповнився спектаклем у постановці Дмитра Богомазова — «складною історією про прості речі» за однойменною п’єсою Торнтона Уалдера.

История Уайлдера редко оставляет зрителя равнодушным. «Наш городок» написан с потрясающей любовью к человеку – маленькому, неприметному, готовящему завтраки изо дня в день, но живому и потому прекрасному.

Один з кращих режисерів країни (що за короткий термін отримав всі пристойні творчі премії в цій країні), раптом тимчасово прописався за київською адресою «ТЮГ на Липках». Дмитро Богомазов поставив у «юноглядацькому» театрі спектакль для розумних батьків: «Наше містечко» на основі геніальної американської п'єси 1938 року Торнтона Уайлдера.

В столичном Театре юного зрителя 13 декабря состоялась премьера — «Наш городок» по пьесе американца Торнтона Уайлдера. Для постановки пригласили Дмитрия Богомазова. Режиссер любит размышлять на серьезные темы, выбирая для них игровые формы, далекие от скучного подражания реальности.

Режиссер Дмитрий Богомазов ставит в ТЮЗ на Липках спектакль по пьесе классика американской драматургии 
ХХ века Торнтона Уайлдера «Наш городок».
 И, как всегда в случае Богомазова, стоит сразу же настроиться на разговор о жизни
 и смерти