Світ дитячого чуда

     Ганна ВЕСЕЛОВСЬКА

     журнал «Театрально-концертний Київ» №3, 2003 р.

 

     Навіть якщо театр – мистецтво вічне, сьогодні він, безумовно, поступається новітнім технічним засобам у відтворенні казкового чуда. Принаймні, після кіно-, відео- або комп’ютерних версій «Володаря кілець» Д. Толкіна чи великоекранного «Гаррі Поттера» Дж. Ролінг розказувати стару, добре відому казку, та ще й суто театральними засобами складно, і навіть дуже. Адже жодним чином найсучасніший театр не може наблизитись до тих зорових спец-ефектів, які створює аудіо-, відео- та комп’ютерна техніка. Відтак, театрові залишається користуватися старим, випробуваним арсеналом – режисурою, сценографією, музичним рядом, акторами і вкотре поєднувати все це для створення власного казкового світу. Точне і вдале поєднання всіх добре відомих театральних засобів якраз напрочуд успішно спрацювало в прем’єрній виставі Театру на Липках «Снігова королева» за Г.-Х. Андерсоном, здійсненій Віктором Гиричем.

        

      Конструктивно просте й естетично лаконічне сценографічне рішення М. Френкеля дозволяє миттєво і просто розмежувати простір на реально-казковий – той, де живуть дівчинка Герда та її близькі, та фантастично-казковий – той, куди вона потрапляє, де поночі блукає підступний Король, Принц з Принцесою грають у піжмурки, а ворони та олені вміють розмовляти.

 

     Так само, на принципово простих, дохідливих прийомах, що одразу зрозумілі дітям, які сприймають світ очима й вухами, вибудовується весь візуальний ряд вистави. Плавне і водночас бешкетливе катання на ковзанах юні на міській площі, м’які величезні іграшки – замінники живих тварин у лісі, квітчасте просте плаття Герди, бабуся в окулярах і чепчику.

 

      Музичну основу вистави, яка загалом поставлена в жанрі мюзиклу, також склали знайомі багатьом дітям за кінофільм «Снігова королева» наспіви, сучасно й стильно інтерпретовані композитором В. Назаровим. Отже, здається нічого нового й неймовірного у виставі немає: крижаний палац представлено так, як можна зробити лише в театрі, - блискучою дзеркальною стіною, живі троянди в горщику – це звичайні штучні квіти, а ковзанка – просто гладенька підлога. Насправді жодної фантастичної вигадки або приголомшливого рішення: все звичайнісіньке театральне, досвідченим глядачем багато разів бачене. Але для дитини в цьому якраз і приховується сенс казкового театрального чуда. Адже все твориться на сцені так само просто, як вона сама складає власний казковий світ: піщані вежі, замки й фортеці з кубиків, зоопарк з м’яких іграшок, оранжерею зі штучних квітів, бальне вбрання із запозиченням маминих прикрас тощо.

 

     Світ наївної дитячої гри раптово знову приходить у театр і повертається на велику сцену завдяки «Сніговій королеві». Досвідчені актори, режисер, композитор, художник і сценограф з Театру на Липках цього разу зіграли щиро і просто, майже як діти, і цим спокусили навіть дорослого глядача.