Каса, адмiнiстрацiя
(044) 253-62-19

Сара Кейн на гостинах у Чехова

Олег ВЕРГЕЛІС

Примітка

Повний обсяг матеріалу розміщено у журналі 

«Український театр» №5 2013 року

 

     І все ж таки Гран-прі цьогорічного фестивалю у Ялті журі вирішило віддати не згаданим вище підкреслено пошуковим експериментальним театральним проектам. Перемогу на Чехов-фесті (за версією журі) здобула київська вистава – «Вишневий сад» режисера Віктора Гирича (ТЮГ на Липках).

     Особисто я належу до шанувальників цієї постановки. Хоча серед київських рецензентів немає єдності з приводу саме «такого» прочитання чеховської п’єси. У виставі Гирича, про що вже доводилося говорити, є намагання перетворити історію взаємин чеховських персонажів у велику дитячу гру. У виставу – КУРАЖ. Кураж – це прояв ідеологічного і сценічного концепту вистави. В стані «куражу», якогось особливого піднесення й емоційної екзальтації, перебувають майже всі герої. Тому що актори дитячого театру розігрують тему «пробудження дитинства» у старому домі, куди повернулася господиня (Раневська). Комічні ескапади, дещо хуліганські витівки героїв – це є у виставі. Є у ній також і досить щемливий сценографічний образ художника Михайла Френкеля. Сцена, ніби завішана старими простирадлами… Білизною, яка перетворюється на екрани, що спалахують картинами «паризького життя» або ж цвітінням старого саду. Мовляв, «Снится мне сад в подвенечном уборе». Жанр вистави Гирича – трагікомедія (відверто трагічних ноток режисер не соромиться у фіналі). І якщо вже говорити зовсім щиро, то навіть московським поціновувачам чеховських інтерпретацій київська версія «Вишневого саду» здалася цікавою і вельми переконливою… І це зігріло душу – після розчарувань деякими московськими «концеціями», що спекулюють на великих п’єсах.