Гімн життю

     Марія КАТАЄВА

     газета "Хрещатик" 25 грудня 2014 р.

 

     В Театрі на Липках відбулася прем'єра вистави "Наше містечко"

     Дорослий репертуар театру поповнився спектаклем у постановці Дмитра Богомазова - "складною історією про прості речі" за однойменною п'єсою Торнтона Уалдера.

 

     За «Наше містечко» американський драматург отримав Пулітцерівську премію в 1939 році. Про неї Торнтон Уалдер казав: «Це проста п’єса, в якій присутні всі складні теми; і це складна п’єса, де я з любов’ю розповідаю про найпростіші речі на світі».


     Режисером-постановником вистави Театр на Липках запросив лауреата Шевченківської премії Дмитра Богомазова, а художником по костюмам і сценографом виступив його син Петро Богомазов. За задумом автора, в п’єсі майже немає декорацій, у спектаклі вони також схематичні — у вигляді сірих геометричних конструкцій і без жодних предметів побуту. Окрему роль грає великий годинник — він відраховує час, що минає між діями, які відбуваються у 1901, 1904 і 1913 роках. Так само універсальними й умовними є герої з вибіленими обличчями, наче у масках... Чоловіки — в котелках, жінки в простому вбранні. Вдалим режисерським ходом стало музичне оформлення: всі дії звуками і мелодіями супроводжують гітаристи (Олексій Петрожицький та Євген Бондарський).


     Дія вистави розгортається в американському містечку Гроверс-Корнерс, штат Нью-Хемпшир, хоча могла відбутися де завгодно. В центрі — життя двох родин Гіббсів і Веббів, які з року в рік займаються звичними повсякденними справами: готують їжу, доглядають за садом, працюють. Глядач у виставі не є відстороненим спостерігачем, адже Помічник Режисера (з цією роллю вдало впорався молодий актор Юрій Радіонов) як розпорядник сцени постійно втручається у хід вистави: розповідає про містечко та його мешканців, що чекає на публіку або що трапиться з тим чи іншим героєм, а також сам інколи перевтілюється в інших персонажів. Якщо перша дія знайомить нас із життям містечка і його мешканцями, то у другій дочка Веббів Емілі (Катерина Савенкова) та син Гіббсів Джордж (Андрій Бейник, Тарас Мельничук) закохуються один в одного і одружуються. В третій дії, що відбувається на кладовищі, ми дізнаємося, що Емілі померла при пологах, чуємо її розмови з іншими покійниками і навіть слідкуємо, як дівчина повернулася у найщасливіший день свого життя. Втім, вистава не закінчується на сумній ноті. Торнтон Уалдер висловлює думку, про яку ми часто забуваємо: як люди не цінують життя і не вміють бути щасливими. «Люди не розуміють, що таке життя, поки вони живі. Кожен, кожен момент життя. Але, можливо, колись зрозуміють»,— підсумовує Помічник Режисера.