Несподіваний "Ревізор"

 

     Наталка ГАЙ

     Газета "Хрещатик", 2 квітня 2015 р.

 

 

     В новій постановці режисера Валентина Козьменко-Делінде герої «Ревізору» знаходять шлях до внутрішнього храму.

 

     Для Валентина Козьменко-Делінде, чиї постановки йдуть в Україні, Росії та Словаччині, робота в Театрі на Липках — не перша. В репертуарі є його вистава «Місяць у селі» за твором Івана Тургенєва. Але якщо тоді театр запропонував для інсценізації цю п’єсу, то «Ревізора» зголосився поставити сам Козьменко-Делінде. І зробив це всього за два місяці. До речі, це не перше звернення режисера до цього матеріалу — кілька років тому він здійснив постановку «Ревізора» у Словаччині. Втім, Гоголь, як Чехов і Шекспір, підіймає вічні теми, які можуть мати безліч інтерпретацій.

 

     Вистава «Ревізор» у Театрі на Липках йде українською мовою — у перекладі Остапа Вишні, який, як відомо, був видатним майстром гумору. Нагадаємо сюжет сатиричної комедії: городничий Антон Антонович Сквозняк-Дмухановський дізнається, що до його міста з перевіркою приїде ревізор. Підозра падає на чиновника із Петербурга Івана Хлестакова, який насправді просто програвся в карти, тому й змушений залишатися в містечку. Городничий запрошує його до себе та разом з іншими чиновниками й поміщиками, які мають «грішки» (хабарі, казнокрадство), усіляко улещує, пригощає та підкупає. Взявши гроші, чоловік поспішає додому. Вже після від’їзду з’ясовується правда, і з’являється справжній ревізор з Петербурга, який кличе городничого до себе.


     Текст п’єси залишився незмінним, проте на сцені він сприймається в іншому контексті, досить несподіваному. Чого варте знайомство Хлестакова з родиною городничого, яке відбувається в бані! Або пікантний монолог Йосипа з балериною. Чи дружина городничого з маскою з огірків на обличчі... Гра акторів не обмежується лише сценою: вони часто сидять на ній прямо перед глядачами або ж дія відбувається під сценою. А ось грошей, хоча про них часто йдеться, у спектаклі немає — їх замінюють інші речі, як-от: шляпа чи платок.


     Ключ до розуміння вистави дає сценографія, яку, як і музичне оформлення, здійснив сам режисер Козьменко-Делінде. Ворота на сцені нагадують іконостас, тільки ликів святих, які налаштовують на праведне життя, на них немає, так само і герої не мають чітких та правильних орієнтирів і йдуть на компроміс із совістю. Проте в кінці з’являється хлопчик із зображенням архангела Гавриїла — режисер, певно, акцентує, що герої все ж зрозуміли свої помилки і знайшли шлях до внутрішнього храму, готові до змін. Що стосується музики, то у виставі звучать твори Сергія Рахманінова (зокрема «Всенощна», «Почуття»), який, до речі, народився в один день з Миколою Гоголем (1 квітня), «Вальс» Георгія Свиридова до повісті Пушкіна «Заметіль», а також романс у виконанні американського емігранта російського походження Юла Бріннера, якого режисер любить за ностальгічний настрій. Крім, власне, основних реплік п’єси Гоголя, персонажі також цитують вірші — наприклад, «Во глубине сибирских руд» Олександра Пушкіна.


     Валентин Козьменко-Делінде — прихильник одного складу акторів. Інші виконавці створюють іншу виставу, вважає він. У «Ревізорі» зайняті актори Театру на Липках Максим Михайличенко (городничий Сквозняк-Дмухановський), Іоланта Пилипенко (його дружина Ганна Андріївна), Дар’я Петрожицька (дочка — Марія Антонівна), Роман Лях (Іван Хлестаков) та інші. Примітно, що комічний образ поміщика Петра Івановича Бобчинського відтворила жінка (Олена Гончарова), а хлопчика для ролі слуги городничого режисер знайшов серед учнів Київської дитячої Академії мистецтв.